Мажори на машинах
hope_of_victory
Суспільство помічає їх лише коли вони буквально врізаються в нього. Але це лише верхівка айсберга. Сюди треба додати й тих, хто ні в кого не врізався, а ганяє. Хто вмер сам за кермом дорогої тачки на шаленій швидкості. І всіх тих, хто вмер від передозу наркотиків чи алкоголю. Машина - це лише окремий випадок.
Навіть не так. Це є і там, де фізично смерті нема, бо батьки встигли запихнути у наркологічну клініку. І навіть там, де зовні все добре, не виходить за рамки суспільної пристойності. Зворотний бік великих грошей. Який творить особливий тип психіки. І робить боляче. Наркотики і перегони - лише симптом, пошуки знеболювального.
Вони схожі на батьків - намагаються загребти якнайбільше. Але вже на іншому рівні, навіть в іншому просторі - враженнями. Тут і "вкусив надто великий шматок", і одночасно пусті калорії.
Для батьків гроші - мета. Для дітей - уже фон, точка відліку.
І справа не в тому, що батьки, зайняті бізнесом, що дав великі статки, зовсім не спілкувалися з дитиною. Що б вони могли їй сказати? Чим допомогти? Коли в них самих нема такого досвіду, а є діаметрально протилежний. Інакше вони б не думали, що гроші вирішують всі проблеми. Побільше їх в дитину запихати - і буде щастя.
Гроші-то - одні проблеми усувають, але приводять з собою інші. Не можна сказати, що вони - зло. Вони просто справжні. Частина реального світу.
Вода - основа нашого життя, вона нам необхідна, ми на 70% з неї складаємося. Але коли людину кинути у річку - вона помре. Якщо не вміє плавати. Але хіба житель пустелі, який мріє про воду, вміє плавати? Куди вже там до кораблів.
От так і гроші. Кількість переходить у якість. Або не переходить. Бо людина не здатна це зробити. Якби це був фантастичний серіал, то по місту ходило б чудовисько, яке б жерло людей.
Серіал "Стріла" саме про цей феномен. І Бетмен. І Тарзан.
Чому, думаєте, всі західні багаті люди колекціонують витвори мистецтва, жертвують гроші на університети та виступають меценатами для людей мистецтва? Ну й таке інше у тому ж стилі. Вони будують корабель. Щоб їх діти вижили.
Ну а наступні покоління після такої селекції "приманюють" до себе ще більші гроші.

Чому мовчить Порошенко
hope_of_victory
Інтелект у людини як біологічного виду розвився завдяки боротьбі за місце в ієрархії. Бо для виживання треба було знати настрій інших людей в племені, а для цього правильно читати вираз обличчя, найменші порухи мускулів на ньому. Нема нічого дивного, що іноді цей механізм давав збій, і тому людина бачила обличчя на хмарах, корі дерев, скелях. Наш мозок - соціальний інструмент, який мало годиться для пізнання природи та світу. Саме тому людина на початку своєї історії сприймала природні явища, як живих істот, схожих на людей, тільки могутніших. Так з'явилася релігія. А природні явища були включені людиною в ієрархію свого племені.
І от у племені йде звична боротьба за владу. Люди нападають на того, хто вище в ієрархії, щоб зайняти його місце. Найбільше дістається тому, в кого перше місце. Але тут йому у пригоді стає релігія, бо вона творить ще один щабель ієрархії. Так званого супердомінанта - бога. Це він тепер за все відповідає. І таким чином, знімає частину напруги з вождя, а потім уже й короля. Відси й уся ця балаканина про "король милістю божою". Але соціальна боротьба робить нові витки. Відси богоборчі вправи знаті у 18-19ст. І синдром "цар хороший, бояри погані" у низів.
Але сучасна людина не релігійна. Принаймні настільки, щоб бог виконував цю функцію.
Для людини, яка кричить "Де Порошенко, чого він нічого не коментує і не керує ситуацією?" президент є супердомінантом. А домінантом - начальник, або теща, або жінка. Людина знає, що бог не відповідає, але все одно йому молиться. І в релігії нема традиції ніякої очевидної однозначної відповіді, хоча церква могла б її організувати. Який з цього можна зробити висновок?
Не відповідати - це найкраща стратегія для збереження свого статусу.

Великий самообман, або Російська література
hope_of_victory
Дуже часто російський ліберал заводить таку пісеньку: "Украине не надо отказываться от великой русской культуры... великие русские писатели - это часть мировой сокровищницы литературы. Украинские писатели хорошие, но не сравнятся с Достоевским и Толстым, и это не говоря о Пушкине, чей уровень ещё выше... Вы этим решение запираете себя в гетто..."

Наші матюкають лібералів, і починають паскудити російських письменників та поетів. Мовляв, вони писали депресивно чи вкрали в європейців всі свої сюжети. Наступний рівень - шукати в російських письменників українських, єврейських та інших європейських предків. Не те щоб цього не було, воно є в діапазоні "от Корнея Чуковського до Любови Успенской", тобто від дитячої літератури до шансону.

Але давайте спробуємо спитати у тої "світової скарбниці літератури" чи дійсно російська література має там якесь місце. Чи сам постулат - вигадка, яку росіяни цілком щиро вважають фактом, після того як повторювали це багато разів.

Як казав президент Петров у серіалі "House of Cards":

- Ви справді знаєте Пушкіна, чи вивчили кілька рядків з нагоди мого приїзду в США?

Як ми це зробимо? Спитаємо в Гугла, що він знає про Пушкіна і Шевченка. Англійською.

Пушкін - 550 тис. результатів, Шевченко - 492 тис. результатів. Мало це чи багато, і чи критична ця різниця? Найзнаменитіший та найулюбленіший американський поет - Роберт Фрост. До речі - описував у свої віршах сільське життя. Гуглимо - 37 млн. 200 тис. результатів.

Різниця між статусом Пушкіна та Шевченка для англомовних - в межах статистичної похибки від статистичної похибки. Щоб її розгледіти - потрібен мікроскоп. Отаке от.

Та вірші багато втрачають в перекладі. Можливо з письменниками ситуація краща?

І що ж нам розкаже за Толстого англомовна вікіпедія?

Виявляється для Заходу Толстой не письменник, а соціальний та релігійний активіст, послідовник одного американського діяча. А його твори - це передовсім агітація на користь його поглядів. Проте два ключових з них ніколи не видавалися в ссср.

Ну а як ще розуміти те, що подано у "Дивись також".

Anarchism and religion
Christian vegetarianism
List of peace activists
Tolstoyan movement
Henry David Thoreau

Анархізм і релігія
Християнське вегетаріанство
Список активістів руху за мир
Толстовський рух
Генрі Девід Торо

Так, а хто такий цей Генрі Торо? Американський мислитель, натураліст, суспільний діяч, попередник зеленого анархізму. Його памфлет «Про громадянську непокору» (1849 р.) мав вплив на Лева Толстого, М. Ганді та М. Л. Кінга.

А що ж тут дивного: американцям з їх численними протестантськими рухами дійсно цікаво, яких форм можуть набрати нові релігійні течії в інших куточках планети. Проте, це все ж вивчення своєї історії.

Чому література 19 століття така песимістична? Бо тоді був популярний напрям критичний реалізм. Мовляв, хороше - і так хороше, нащо його описувати. А треба писати про погане, щоб привернути до нього увагу громадськості та виправити.

Ну а за ссср цим скористалися, щоб шкільна програма без кінця і краю розповідала про "жахи царизму".

Тобто про що б не писали Толстой і Достоевский - вони це щиро ненавиділи, ну крім автобіографічних якихось моментів. І то не факт.

На цьому тлі, що вже дивуватися тому що Достоевский - внук греко-католицького священика. Як і Степан Бандера.

Проте це лірика, а цифри такі:

Лев Толстой - 714 тис.
Достоевский - 568 тис.
Іван Франко - 505 тис.
Генрі Торо - 807 тис.
Ганді - 19 млн.
Мартін Лютер Кінг - 63 млн.
Джек Лондон - 119 млн.
Марк Твен - 33 млн.
Едгар По - 14 млн.
Теодор Драйзер - 412 тис.
Габрієль Гарсіа Маркес - 16 млн.

Мейнстрім нашої планети геть не в курсі, що в нього входить російська літ-ра.

А нащо ж росіянам та баєчка? Якесь дивне ставлення до "своєї літератури" - не самому нею насолоджуватися. А щоб хтось був від неї у захваті. Виходить, що того задоволення нема, а щоб заткнути рота справедливій критиці, посилаються на фікцію: мовляв, нічого ти, йолопе не розумієш у високій літературі. А от найталановитіші розумники нашої планети хвалять її.

Порохобот 150 років тому
hope_of_victory
Оришка допитується, чи сподобалося у Мар'янівці.
— Аякже. Сподобалося! — одказувала Христя.
— Що тепер у ній гарного? Побачили б ви її літ тридцять назад, коли ще панщина була, пан сам жив на селі. Весело було у панському дворі — хліб свій, горілка своя, музика своя... їж, пий, хоч розпережися, а гуляй! І людей тоді менше було, і люди кращі. Усе вкупочці, одно одного держалися. А пішло що накриво, коли хто почне одлучатися — пан зараз на сторожі. І вже винувате не просися і не молися.
І Оришка весело повідала Христі, кого і коли на стайні били, кого у дибки садили, кого у москалі завдали. Як одній жінці за крадіжку молока присудили цілий вік носити на шиї невеличкий глечичок, який нарошне заказали гончареві зробити. Як матір Ївги, коли дізналися, що вона непутня виходила заміж, — сам пан і дізнавався, — присудили обстригти, обмазати дьогтем і обтикати пір'ям і так водити голу по селу.
То були страшні споминки, гіркі перекази. Христя аж жахалася від їх, а Оришка — байдуже... її очі горіли, старе лице займалося радістю, їй, видно, весело було згадати свої молоді літа, ті давні випадки, від котрих Христина кров холола в жилах.
— Отак колись було! І добре було. Старший між людьми був, котрий здержував їх.
А тепер — усе те розлізлося, як стара одежина. Не знайдеш, де рукав був, де поли, де спина. Все пішло врозтіч. Все стало одно проти другого, як ворог кревний... Кожний так і стереже другого, як би насісти, обдурити, одняти. Не розберешся у такій сутолоці, хто свій, хто чужий. Всі чужі, кожен сам собі!
— Що ти тут мелеш? — обізвався Кирило, увіходячи у хату.
— А твоє яке діло? — гарикнула на нього Оришка.
— Ще б пак, розпащекувалася, що за кріпацтва краще було. Слухав я, слухав з кухні та й обридло мені слухати. Піду, думаю, хоч спиню трохи.
— Звісно, за панства було краще! Ти жив собі десь за двором, блукав там по полях, що ти бачив? А пожив би ти в дворі, побачив, що там було.
— От тобі й на! — розвів руками Кирило. — Дурна, зовсім дурна баба! їй одній, може, й добре було за панства, так вона дума, і всім так. Тепер, правда, теж трудно жити, так хоч знаєш, що ніхто не стоїть за твоєю душею, ніхто тебе ні нагайкою не вчисте, ні на стайню не поведе. Бува, правда, і голодно, і холодно, зате вільно. Вільно тобі як хоч жити.
— А хіба баба Оришка неправду сказала, що тоді ви знали одного пана і його береглися, а тепер кожного стережись, — обізвалася Христя.
— Та, бач, і тут трохи не так. Боялися пана, правда, але й свого-таки брата стереглись, щоб не підкусив, бува, перед паном. І тепер стережись. Тоді тільки шкури стерегли, а тепер — кишені. Он у чім усе діло.

Панас Мирний "Повія"

Cглаз
hope_of_victory
Що таке "сглаз"? Злі, що їх завидки беруть, дивляться на людину. Свідомість того не розуміє, бо слова мовлять лукаві облесливі. Чи й розуміє, але ж соціалізація. А підсвідомість зчитує невербальні сигнали. І на словах - ліпші приятелі, а підсвідомо організм готується до бійки або втечі: виділяє всякі допінги, вимикає шлунок та інші вторинні системи, що не потрібні для негайного виживання. Йому ж не поясниш.
Ритуали зняття тої порчі-сглаза основані на тому, що треба вивести організм зі стану цього перманентного стресу, зняти напругу. Тут два способи: або контакт з чимось крихким чи мяким. Або сильніший стрес, щоб організм розклинило. Відси рецепти в стилі "піти вночі на кладовище", де є сильна стресова ситуація з чіткою фазою закінчення.
Так шо в ситуації "шаман, 3 брата-імпотента і крокодилиця" шаман не такий уже і шахрай, а батько не такий уже й доверчівий дурак, бо каже, шо не має до шамана ніяких претензій.

***

Казати атеїст - не зовсім правильно. Правильно - науковий світогляд.
Бо для віруючого - релігія і бог - весь світ, 100% усього. І атеїст під таким кутом зору - це такий собі нігіліст, який сидіть у порожнечі.
А насправді - з наукового погляду - бог і релігія - частина світу, і справа не у їх запереченні, а в тому, що це не найпривабливіша частина. Є зручніше і корисніше.

Мультики
hope_of_victory
Попалася мені на очі в соцмережі фраза: "Три богатыря" - настоящие русские народные мультики". Думаю: "Так, за "русские народные песни", ми вже знаємо, що то все зроблено евреями. І з мультиками - та ж сама історія? Сам народ впізнав знайомі мотиви. Треба взагалі всі культові мультики перевірити, й радянського періоду теж."
Радянський період. Ну шо я вам скажу: "Таки да".
Феликс Кандель (Камов) - автор ідеї та сценарист "Ну погоди". Ще два сценариста - Александр Курляндский, Аркадий Хайт. Дивимося біографію Камова - знаходимо його друга та співавтора Едуарда Успенского - автора Чебурашки и Простоквашино, організатора дитячих передач «Спокойной ночи, малыши!», «АБВГДейка», «Радионяня». Аркадий Хайт - сценарист "Кота Леопольда". Режисер - Анатолий Израилевич Резников.
Борис Заходер, який переклав з англійського Вінні-Пуха та зробив мульт.
Борис Заходер ще той жук (английский шпион и бандеровец). В оригіналі головним персонажем є хлопчик Крістофер. А Вінні-Пух - це якраз той персонаж, який весь час потрапляє в якісь халепи, а хлопчик його рятує. Тобто на прикладі цього ведмежати маленького читача вчать як робити не слід. А що робить Борис Заходер? Взагалі викидає Крістофера, а його функції передає Вінні-Пуху. Й виходить персонаж, який вчить дітей порушувати правила. Дисидент.
А ще автор Алан Милн - офіцер британської армії часів Першої світової війни. І працював у MI7. Це відділ розвідки, який займався пропагандою.
«Обезьянки», «38 попугаев», «Попался, который кусался!», «Котёнок по имени Гав»: автор сценария - Григорий Бенционович Остер. Режиссёр - Леонид Шварцман.
Про гумористів - таких собі своєрідних мультипликаторів для дорослих - я взагалі мовчу...
Про сучасних мультиплікаторів на жаль біографічних данних мало, суто професійні.
Красномовний факт: студія "Мельница" робила мультики на світові казки («Приключения в Изумрудном городе», «Карлик Нос» Вильгельма Гауфа) поки до них не написав листа студент з тоді ще Дніпропетровська, зі сценарієм про пригоди богатирів на сучасний лад.
Засновники студії - Сергей Сельянов та Александр Ионович Боярский (не родич).
Сергей Сельянов народився в місті Олонец, карел.
Александр Ионович, судячи з його побатькові цілком може бути нащадком евреїв або старообрядців.
"Фиксики" - ідея О.Татарського, за мотивами книги Едуарда Успенского «Гарантийные человечки».
"Смешарики" намалював Салават Муллаханович Шайхинуров.

Тиранія приписує свої гріхи демократії
hope_of_victory
Представники будь яких тоталітарних структур: "Позволить секс - начнёться разврат, все со всеми прямо на улице. Не будет охрани - все начнут хватать еду и телеки не заплатив". І люди дійсно будуть так робити. Але це наслідки попередньої тоталитарної системи. Тиранія приписує демократії свої недоліки. Такий стан речей - продукт тиранії. Люди намагаються надолужити. Вони намахані й зациклені на цих речах через їх заборону. Голодний буде хапати їжу з помийки. А ситий буде крутити носом, вибираючи з поміж делікатесів.
Тиранія стримує природний потяг, накопичує його потенціал. І виникають люди з величезним боргом, які всякими збоченнями можуть лише збивати проценти, але основний капітал жаги уже не зможуть витратити.
Які, наприклад, не платять, коли їм здається, що можна надурити: при самообслуговуванні в закладах громадського харчування чи коли фермер виставив товар при дорозі, написав ціну й поклав скриньку для грошей.
Такі люди не спроможні зрозуміти, що крадучи на копійку, там де товар не охороняють, вони спричиняють збитків на тисячі, коли не мільйони. І що вони фактично крадуть в самих себе. Наступного разу там буде продавець і охорона, а ціна товару зросте на розмір їх зарплатні.
Якось люди не розуміють, що коли ти шкодиш іншим людям, то шкодиш і собі. Ну бо ти обєкт того ж класу. Ти теж людина. Якщо це погано для одного, то погано для усіх.
Навіть в світі, де нема ще поліції. Тисячу років тому. Коли насильницькими методами відбираєш майно, то якась частина його пошкоджується. Тобто його стає менше. І от ти довіз його на свою базу. Тепер на тебе будуть нападати. А оскільки майна стало менше, то його цінність зросла. Отже "тиск середовища" на його власника збільшився.

Благими намірами...
hope_of_victory
Як там мовиться в пафосній псевдо-цитаті індіанського вождя: "Коли ви зрубаєте останнє дерево, та спіймаєте останню рибу в річці, ви зрозумієте, що гроші не можна істи". Навряд чи вождь був настільки дурний, щоб виголошувати отакі промови в тій ситуції, ці слова в його вуста вкладає сучасна агітація того суспільного явища, яке прийнято коротко називати лівими. Й роблять вони це швидше з акцентом на сучасність. Такий псевдоаргумент псевдостародавньої мудрості.
Хоча з точки зору місцевих - то дійсно катастрофа. Незворотнє руйнування бази. Просто вони не знають, що це підготовка до осідлого землеробства. Інакше доведеться ночувати на полі, щоб відстрілюватися від кабанів та оленів, які прийдуть поласувати врожаєм. Як фермеру в сучасній Україні в селі біля лісу - особливо коли в ліс випустили свиней на самовипас чи на розплід для майбутнього полювання. Чи як у сучасних білих в Африці, які туди поїхали під впливом лівих ідей рятувати місцевих: посіяли культуру, а як дозрів врожай, вийшли з річки бегемоти і все пожерли й потоптали. І тут до них дійшло, чому місцеві нічого не сіють. А риба все одно загине, коли річку перегородять і поставлять млини.
Осідлий спосіб життя дозволяє прогодувати на цих територіях набагато більше народу, ніж первісні полювання та риболовля. Але й робити треба набагато більше. Це не значить, що індіанці були ліниві. Просто в них на материку не було коней, не було міді. До залізних знарядь праці - далеко, а кам’яними багато не скопаєш...
З маленького фрагменту агітації видно реальні мотиви протесту сучасних захисників природи. Страх перед майбутнім та змінами. Хоча від тих, хто їм протистоїть, все ж таки хотілося б чіткого плану та ясної картини дій...
Та повернімось до індіанців. Експансія европейців, безумовно, змінила їх життя. Але наскільки? Вони й до неї воювали між собою і не припинили з приходом білих. Вели первісний спосіб життя - тобто їх не могло бути багато. В середньому за оцінками різних дослідників - півмільйона. Зараз їх проживає в США 10 млн. Нехай одразу була б демократія - хвороби й алкоголь нікуди б від того не поділися. Нехай їх було б удвічі - утричі більше. Хай навіть 3 - 4 штати були б повністью населенні корінним населенням. Але це для нас вони - єдине ціле, одна категорія. Племена ж між собою й зараз не дружать, а за таких умов - тим більше.
До того ж треба порівнювати з життям білих тоді, а не сучасними стандартами. А тоді половина переселенців гинула. І, сюрприз, така ж цифра втрат серед чорних невільників з Африки. Місцеві вожді ловили сусідів і за кілька рушниць продавали їх білим на корабель.
Чи фабрики в Азії, де шиють дешево одяг і таке інше. Місцеві працюють по 14 - 18 годин за 2 доллари на годину. І ліві це порівнюють з оплатою праці в Европі. І навязують европейцям думку, що вони тільки через цей факт комусь щось винні. А подумати. Ну закриють ту фабрику. І місцевий люд буде робити ті ж 18 годин на добу, але уже за 20 центів на годину.
Одне слово частенько "благими намірами вимощена дорога до пекла". А прагматичні пошуки власної вигоди приносять користь не тільки тобі, а й іншим...
От Англія, яка прийшла на новий континент - результат кількох хвиль завойовників. І це острів. А сама Евразія - суцільний битий шлях. Безглуздо думати такими категоріями, мовляв напали, завоювали, знищили унікальну культуру. Навпаки, індіанці сиділи як у заповіднику.
Аборигенам міряли тою ж міркою, що й собі. Як і зараз власне. Сучасні права - це права всіх. Повага до малих народів - не їм треба, а тобі. Це частина того способу думки, який тобі вигідний, бо дає більше в кілька разів, а то й на порядки, тобто в десятки разів більше. Люди не змінилися, було вигідно зігнати місцевих аборигенів - зганяли. Тепер вигідно, щоб було різноманіття - охороняють права корінних народів.
Чого в Центральній Америці більше корінних збереглося. Не тому що іспанці-католики були кращі, ніж англійці-протестанти. В Центральній Америці були вже рабовласницькі держави. І щоб їх завоювати - треба було перемогти тільки воїнів, а селяни лишилися. А в Північній, де первісний лад - всі чоловіки воїни, а часто й жінки.
Сама тема "погано обійшлися з індіанцями" - частина теми "ми шкодимо природі". Тому що індіанці в уяві заклопотаних білих з комплексами є людьми ближчими до природи, що розуміється як ідеал.
Реальні обряди реальних індіанців вони не знають, та й знати не хочуть. Наприклад спалювати, рубати, викидати в річку на свята своє майно, щоб показати наскільки ти багатий. Що перегукується з тим, як прикурюють сигару від підпалених грошей.
Загалом, спостерігається дивна одержимість природою як вигаданим ідеалом. І доходить навіть до заборони зміни й використання рослин. Це якась самоненависницька тема и комплекс неповноцінності в одному флаконі. Значить заєць може гризти кору з дерева, і цим його вбити. А ти дерево не чіпай і зайчика теж. Адепти антижиття. Агітатори смерті. Чого це раптом людина та її діяльність - не частина природи.
В принципі, людина тотально захапана якоюсь ідеєю - явище не нове. Вона всі свої сили присвячує обробці ідеї, й та розвивається до крайніх меж, що шкодить якості життя носія. Але на благо суспільства в цілому. Бо це як пробірка з вірусом в лабораторії. Можна подивитись на що ці мікроорганізми здатні.
Потреба людей з благополучних країн бути хорошим, сучасним - часто шкодить людям з країн третього світу, яких вони збираються ощасливити.
Після того як почали возити гуманітарку в Африку там стали менше сіяти свого. Так само акція з роздачі бесплатного взуття шкодить місцевим його виробникам, дрібним підприємцям.
Також ліві теми несуть в собі певну тінь ссср. Не те що ссср їх створив, але вплинув на них. Коли ти обмежуєш свої контакти зі світом, то звинувачення можна взяти лише з свого досвіду. Росія своїх аборигенів нищила куди лютіше. І це стосується усіх тем. Показна праведність у "грішниках" бачить перш за все свої власні гріхи. Ідеологія ссср - продовження та осучаснення суворих релігійних тем, характерних не для вірян, а для монахів. Гріховності людської природи як основний постулат, фундамент, аксіома. І "іскупление" тобто постійні страждання. Вибір того, що суперечить людській природі. Заживо поховати себе у підземній печері (там, де померлих закопували). Або піти в пустелю (в тих регіонах, де в пустелі ховали бідняків). Обіцянки комунізму - обіцянки раю після смерті...

Парадоксально, але "боротьба проти білих" часто є ледве чи не частиною індустрії розваг з присмаком мазохізму для тих таки білих, де кольорові, які повірили в ці ідеї, є знов таки жертвами ідеї-вірусу.
Наприклад у сериалі "Банші" індіанець-злочинець з позицією "білі нам винні за геноцид" говорить копу-чорному: "Чого ти чорний працюєш на білих?" Бо він і є білий, і ти теж. Бо де ти набрався ідей, що білі тобі винні? Живеш у світі, умови якого створені білими. Це ти на фоні всіх інших "індіанець". А покажи тебе комусь в 15 - 16 столітті? Цілком "біла" ідея про те, що людині потрібна історична спадщина.
Якщо етнічний виходець з Індії, який народився і виріс у Англії, каже цілком щиро: "Ненавиджу Ганді, він забрав у нас, англійців, Індію". І його співрозмовникам це не здається дивним, то чому першим жителям безіменного материка не бути корінними американцями. Це як з народною медициною. При тому, що медицина - це якраз латинське слово.

Никогда мы не будем братьями...
hope_of_victory
В сучасній масовій російській культурі слово "брат" і похідні від нього вживаються в значенні "ей, мужик". Тобто незнайома людина чоловічої статі. І навіть щось людиноподібне та рухоме, коли воно агресивне, й там на всі 100% ясно, що домовитися не вдасться. Як от зомби, голем.
Тож коли їм кажуть щось на зразок: "Никогда мы не будем братьями..."
Там починається істерика "русских расчеловечивают, фашисты!"
Ну бо - дивись вище.
І це лише один момент. А скільки таких, про які носію українського менталітету навіть важко здогадатися?

Подводные камни игры за Украину
hope_of_victory
https://www.youtube.com/watch?v=jrpwJjJb-WY

?

Log in

No account? Create an account